Плужненська громада провела в останню путь воїна, який протягом року вважався зниклим безвісти.
30 квітня 2026 року громада з глибоким сумом попрощалася із Захисником України — молодшим сержантом Адамовичем Віктором Францовичем, 1975 року народження.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення він став на захист рідної землі. Віктор Францович був людиною працьовитою та відповідальною, завжди сумлінно виконував будь-яке доручення.
14 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Констянтинопіль на Донеччині він зник безвісти.
Протягом довгого і болісного року родина жила надією на його повернення. Та, на жаль, у квітні 2026 року стало відомо страшне — за результатами ДНК-експертизи підтверджено, що Віктор Францович загинув 14 квітня 2025 року внаслідок удару ворожого дрона.
Ця втрата стала непоправним горем для родини та глибокою раною для всієї громади. Ми щиро співчуваємо дружині, дітям і всім рідним Героя, розділяємо їхній біль.
Провести Захисника в останню путь зібралися жителі громади, друзі, однокласники, представники влади, священнослужителі та односельці, щоб віддати шану його мужності, відвазі та любові до України.
Поховання відбулося з військовими почестями у селі Шекеринці на місцевому кладовищі. До рідних загиблого звернувся очільник громади Віталій Мартинюк, який подякував за подвиг Віктора Францовича та наголосив: «Наш обов’язок — пам’ятати його ім’я, життєвий шлях і жертву. І зробити все, щоб ця жертва не була марною».
Під звуки військового оркестру, залпи почесної варти та Державний Гімн України родині загиблого воїна вручили державний прапор — символ свободи, за яку він віддав своє життя.
Нехай душа Захисника знайде вічний спокій, а світла пам’ять про нього назавжди житиме в наших серцях.
🕯 Слава українському Воїну!
Вічна пам’ять!
