Звернення Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Великий народ великої України!
24 серпня 2021 року ми всією країною відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком йшли наші військові, наші захисники, наша техніка, в небі летіла наша «Мрія»!
«Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого удаваного друга». Це слова великого українського філософа Григорія Сковороди. 24 лютого ми зрозуміли цю істину, коли вдаваний друг розпочав проти України війну.
Це війна двох армій. Це війна двох світоглядів. Варваров, які обстрілюють музей Сковороди та вірять, що їхні ракети можуть знищити нашу філософію. Вона їх дратує. Вона їм чужа. Вона їх лякає. Вона полягає в тому, що ми вільні люди, які йдуть своїм шляхом. На цьому шляху сьогодні ми ведемо війну і нікому не віддамо клаптика своєї землі.
Сьогодні ми святкуємо День перемоги над нацизмом. І нікому не віддамо ні клаптика своєї історії. Ми пишаємось нашими предками, які разом з іншими народами у складі антигітлерівської коаліції перемогли нацизм. І ми нікому не дамо анексувати цю перемогу, не дамо її привласнити.
Наш ворог мріяв, що ми відмовимося відзначати 9 Травня та перемогу над нацизмом. Щоб слово «денацифікація» отримало шанс. Мільйони українців боролися з нацизмом і пройшли важкий та довгий шлях. Вигнали нацистів із Луганська, вигнали нацистів із Донецька, звільнили від окупантів Херсон, Мелітополь, Бердянськ.
Вигнали нацистів із Ялти, Сімферополя, Керчі та всього Криму. Звільнили від нацистів Маріуполь. Вони вигнали нацистів з усієї України, але названі мною міста сьогодні надихають нас особливо. Верять, що ми точно проженемо окупантів зі своєї землі.
У День перемоги над нацизмом ми боремося за нову перемогу. Шлях до неї важкий, але ми не маємо сумніву, що переможемо. У чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книгу. Це підручник з історії України. Ми не знали б горя, якби всі наші вороги вміли читати та робити правильні висновки.
24 лютого Росія розпочала наступ. Наступ на ті самі граблі. На них наступає нога кожного окупанта, який приходить на нашу землю. Ми пережили різні війни. Але всі мали один фінал.
Нашу землю засіювали кулі та снаряди, але жоден ворог не зміг пустити тут коріння. Нашими полями їздили ворожі колісниці та танки, але це нікому не приносило плодів. У нашому небі літали ворожі стріли та ракети, але нікому не дано затьмарити нашу блакитність.
Немає кайданів, які зможуть скувати наш вільний дух. Нема окупанта, який зможе прижитися на нашій вільній землі. Немає загарбника, який зможе наказувати нашим вільним народом. Рано чи пізно ми перемагаємо. Хоч орда, хоч нацизм, хоч суміш першого та другого, якою є наш нинішній ворог – ми перемагаємо, бо це наша земля.
Бо хтось воює за батюшку царя, фюрера, партію та вождя, а ми – за Батьківщину. Ми ніколи не воювали проти когось. Ми завжди воюємо за себе. За волю. За незалежність. Щоб перемога наших пращурів була не марною. Вони боролися за свободу для нас та перемогли. Ми б'ємося за свободу для своїх дітей, а отже, переможемо. Ми ніколи не забудемо, що зробили наші предки у Другій світовій війні. Де загинуло понад вісім мільйонів українців. І додому не повернувся кожний п'ятий українець. Загалом війна забрала не менше 50 мільйонів людських життів. Ми не говоримо "можемо повторити". Адже хотіти повторити 2194 дні війни може тільки безумець. Той, хто вже повторює сьогодні жахливі злочини гітлерівського режиму, наслідує нацистську філософію, копіює все, що робили вони. Він приречений. Тому що був проклятий мільйонами предків, коли почав наслідувати їх убивці. А тому все втратить.
І незабаром в Україні буде два Дні Перемоги. А в когось не залишиться жодного.
Перемогли тоді. Переможемо і зараз!
І Хрещатик побачить парад перемоги – перемоги України!
Із Днем перемоги над нацизмом!
Слава Україні!
