НА ЩИТІ ПОВЕРНУВСЯ ДО РІДНОЇ ГРОМАДИ ВОЛОДИМИР ОСТАШЕВСЬКИЙ
4 липня Плужненська громада у глибокій скорботі та невимовному болю зустріла свого Захисника — Осташевського Володимира Вікторовича (21.02.1979 р.н.), солдата, який загинув 20 березня 2026 року на Запорізькому напрямку, мужньо боронячи Україну від російського агресора.
Живим коридором шани, схиливши коліна, з Державними Прапорами України та квітами в руках, мешканці громади зустріли траурний кортеж.
Особливо зворушливою стала мить, яка нікого не залишила байдужим. Поки громада чекала на прибуття траурного кортежу, маленька дівчинка — донька учасника бойових дій — мовчки розкидала живі квіти дорогою, якою востаннє повертався додому полеглий Захисник.
Цей щирий дитячий жест став глибоким символом вдячності й пам’яті. Квіти, розсипані маленькими руками, ніби промовляли про те, що подвиг українських воїнів не буде забутий, що за свободу України вони віддають життя не марно, а нове покоління українців зростає з повагою до своїх Героїв.
Першою зупинкою траурного кортежу став храм Святої Трійці у селі Плужне. Тут священнослужителі звершили заупокійне богослужіння, під час якого рідні, близькі, друзі, побратими та жителі громади спільною молитвою проводжали душу Героя у вічність. У храмі панували тиша, щира молитва та глибокий смуток, що об’єднав усіх присутніх.
Після цього кортеж вирушив до рідного дому Захисника у селі Хотень Перший. Саме тут востаннє зібралися найрідніші люди, друзі, знайомі, сусіди, військовослужбовці, представники місцевої влади, духовенства та небайдужі жителі громади, щоб віддати останню шану Володимиру Вікторовичу. Біля рідної оселі було звершено чин відспівування, під час якого лунали молитви за упокій душі воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Останнім місцем земного спочинку Героя стало місцеве кладовище у рідному селі Хотень Перший. Під звуки Державного Гімну України та військові почесті земля прийняла свого мужнього сина. Це була мить невимовного болю для родини, близьких і всієї Плужненської громади.
На знак глибокої шани та вдячності за подвиг Захисника жовто-блакитний Державний Прапор України, який перед тим був розгорнутий над труною полеглого воїна як символ його честі, мужності та відданості Батьківщині, було урочисто передано сестрі загиблого.
Від імені всієї Плужненської громади щирі слова співчуття рідним висловив Плужненський сільський голова, який подякував родині за Героя, що віддав своє життя за мирне майбутнє України та кожного з нас. Він наголосив, що подвиг Володимира Вікторовича назавжди залишиться у пам’яті громади, а його ім’я буде вписане в історію як приклад мужності, незламності та безмежної любові до рідної землі.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка. Жодні слова не здатні втамувати біль втрати, але пам’ять про його жертовність житиме у серцях вдячних поколінь.
🕯️ Вічна пам’ять Герою!
